Меню

Посилання

 
ГоловнаНовини → Вшанували пам'ять Івана Миколайовича Лихого з нагоди 105 - річчя від Дня народження
04/11/2019 6:56

Вшанували пам'ять Івана Миколайовича Лихого з нагоди 105 - річчя від Дня народження

1 листопада у сквері Поколінь жителі Доманівки вшанувати пам'ять земляка – Героя Радянського Союзу Лихого Івана Миколайовича з нагоди його 105 річчя від Дня народження.

Звертаючись до учасників заходу член президії Доманівської районної ради ветеранів війни та праці Олександр Воєводін розповів про історію встановлення пам’ятного знаку Лихому Івану Миколайовичу, яке відбувалась у  рамках відзначення 30 –річчя Перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні, а також передав фотографії з відкриття постаменту до Районного історичного музею та історичного музею Доманівської ЗОШ І-ІІІст. №2 .

Онук Олександр Михайлюкович подякував землякам за збереження та вшанування пам’яті діда Івана Миколайовича.

Пам'ять про Героя вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів до підніжжя  

Народився Іван Миколайович у селі Новоселівка нашого району у 1914році, ще хлопцем закінчивши 5 клас Доманівської школи пішов працювати до радгоспу ім. Енгельса. Відслуживши 3 роки у лавах Червоної Армії працював у Доманівському райвідділі міліції, а потім у друкарні районної газети «Ударник степу»  - нині  це газета «Трибуна хлібороба».  Однак, мирне життя нашого земляка завершилось 23 червня 1941 року – розпочалась окупація України фашистськими загарбниками.

Закінчивши лейтенантські курси молодий юнак у 28 річному віці приймає командування батальйону 943-го стрілецького полку 257-ї Червонопрапорної стрілецької дивізії 51 армії 4 Українського фронту.

Восени 1943року батальйон вже капітана Лихого перерізавши автомобільні та залізничний шлях відступу ворога під Мелітополем, розпочав звільнення Криму.

Але вузький перекопський перешийок гітлерівські війська перетворили на неприступний плацдарм, зважаючи на ці обставини було прийнято рішення форсування гнилого озера Сиваш. Цей перехід солоним озером виявився дуже виснажливим, незважаючи на втому, бійці, які несли на собі все озброєння та боєприпаси на чолі з Іваном Миколайовичем дісталися села Ашкалан.

Під  покровом ночі промоклі до нитки воїни стрімко атакували ворога на передніх рубежах оборони села, не згинаючись комбат зі словами «Вперед за Батьківщину» очолив атаку на ворожі позиції. Під свист куль бійці швидко досягли ворожих укріплень вступили з ворогом у рукопашний бій. Смілива та несподівана атака приголомшила їх  і фашисти почали відступати, деякі здалися у полон. До світанку було захоплено і другу лінію траншей, успіх був забезпечений раптовістю, героїзмом солдат та вмілим командуванням Івана Миколайовича, адже після бою у батальйоні було лише кілька легкопоранених бійців.

Це був перший вдалий бій за звільнення Криму від окупантів.

Закріпившись на позиціях, бійці батальйону знову розпочали запеклу атаку. Бій тривав декілька днів, сили і припаси зменшувались, але незважаючи на це батальйон тримався, батальйон жив, і надихав на подвиги своєю невтомністю та відвагою комбат Іван Лихий.

4 листопада 1943 року  ворог був особливо шаленим, зібравши сили окупанти пішли в контратаку проти оборонців рідної землі. Зрозумівши всю важкість чергового бою, капітан Лихий наказав висунути на фланги станкові кулемети, які шквальним вогнем косили ворожі шеренги, що навально рухались вперед.

Сотні ворожих трупів вкривають землю. Відважний капітан з’являється на найважливіших ділянках бою. Його голос лунав над батальйоном і кликав уперед. Цей бій виявився останнім для Лихого Івана Миколайовича, останнім його наказом переданим через зв’язкових були слова «Позаду море. Завойований нами плацдарм – ворота для звільнення Криму. Будемо стояти до кінця!».

Поспіло підкріплення, ворог відкинутий назад.

Воїни спустили голови: біля розбитого кулемета лежав 29-річний молодий командир батальйону капітан Іван Миколайович Лихий, навколо нього загиблі. Він підірвав себе гранатою та ворогів.

Батьківщина не забула свого юного героя. За зразкове виконання бойового завдання Івану Миколайовичу 16 травня 1944року присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно. Подвиг нашого земляка відзначено орденом Леніна, двома орденами 1 ступеня Вітчизняної війни, орденом Червоної Зірки, медаллю «За відвагу».

Героя поховано у місті Сімферополі.

В знак шани та пам’яті вдячні земляки  з нагоди 30 – річчя Перемоги 8 травня 1975 року відкривають погруддя своєму Герою, який ціною власного життя здобув мир на батьківщині, не дочекавшись радісної звістки про Перемогу.

Як і зараз на гранітному постаменті молоде обличчя, погляд якого спрямований у даль до перемоги…

Сотні вдячних земляків разом з матір’ю, батьком та родиною прийшли того дня вшанувати пам'ять про героя – земляка .

І до підніжжя лягають квіти, стоїть почесна варта, і подумки шепоче мати: сину, чи бачив, ти стільки квітів? Он вчителька  твоя схилила голову в тузі, он дружина твоя – солдатська вдова. А ось і донька. Ти ж пам’ятаєш її зовсім маленькою. А це онука. Бачиш молодий, а онуків маєш…

В знак шани Доманівська школа №2 за ініціативи Вітіслава Ілліча Луценка виборювала право носити почесне звання імені Героя Івана Лихого, у музеї школи зібрані матеріали, які трепетно зберігаються і передаються молодому поколінню – як приклад мужності і героїзму. У нашому селищі є вулиця, яка носить ім’я Івана Миколайовича Лихого.

У Доманівській школі №1 встановлено меморіальну дошку на честь земляка Героя, який навчався у цій школі.




до верху