Меню

Посилання

 
ГоловнаОголошення → Увага! Грип птиці!
31/01/2020 7:33

Оголошення

Увага! Грип птиці!

Останів часом епізоотична ситуація щодо захворювання на високопатогений грип птиці суттєво погіршилася. Про що свідчать зареєстровані випадки захворювання українах Європи (Угорщина, Чеська область, Польща) та України (господарство ПП «Хутір» Немирівського району, Віницької області).

Грип птиці - гостра контагіозна вірусна інфекція птахів, викликана будь-яким вірусом грипу A: субтипів H5 та H7, або з індексом внутрішньовенної патогенності (IVPI) для курчат шеститижневого віку більше 1,2, або який спричиняє щонайменше 75 % летальних випадків у курчат чотири - восьмитижневого віку, інфікованих внутрішньовенно. Грип птиці характеризується загальним пригніченням, набряками, ураженням респіраторних органів та шлунково-кишкового тракту та перебігає у виді епізоотій та ензоотій.

2.2. Усі віруси грипу птиці належать до типу A, родини Orthomyxoviridae, і є сегментованими РНК-вірусами. Віруси грипу A на основі гемаглютинінового антигену H поділяються на 16 субтипів. Крім антигену H, у вірусів грипу є один із дев'яти нейрамінідазних антигенів (N). Кожен різновид вірусу грипу птиці має один гемаглютинін і один антиген нейрамінідазу у будь-якій комбінації. Більшість комбінацій H і N були ізольовані від птахів, що вказує на виняткове розмаїття, характерне для цих вірусів.

У випадку, коли відбулося спільне інфікування різними вірусами в одній і тій самій клітині, одним із наслідків геномної сегментації може бути поява різноманітних комбінацій (реасортант).

Збудник грипу птиці - РНК - вірус, за комплементзв'язувальним антигеном споріднений з вірусом типу A людей і тварин.

Визначені віруси пташиного грипу можуть інфікувати людину і являють значний ризик для її здоров'я.

Генетична реасортація збудника грипу може також відбуватись у мігруючих диких птахів з подальшим інфікуванням домашньої птиці.

Збудники пташиного грипу поділяються на віруси, що викликають високопатогенний та низькопатогенний пташиний грип.

Високопатогенний грип птиці (далі - ВПГП) означає інфекційне захворювання птиці, спричинене вірусом грипу типу A, підтипу H5 та H7 або будь-яким вірусом грипу типу A з індексом інтравенозної патогенності більш ніж 1,2 чи викликає загибель курчат віком 4 - 8 тижнів понад 75 % або має амінокислотну послідовність у місці розщеплення гемаглютиніну, яка сумісна з високопатогенним вірусом птиці.

Низькопатогенний грип птиці (далі - НПГП) означає інфекцію домашньої птиці або іншої птиці, викликану вірусом грипу A, субтипів H5 та H7, але які не потрапляють під визначення ВПГП.

Дикі птахи, особливо мігруюча водоплавна птиця, є природним резервуаром вірусів грипу птиці. Майже всі можливі комбінації гемаглютиніну та нейрамінідази були ізольовані від диких птахів.

Вірус грипу птиці чутливий до дії 3 % розчину їдкого натру, хлорного вапна, креоліну, фенолу. Віруцидно діють 2 % розчини формальдегіду, азотної кислоти, ефіру, хлороформу та препарати йоду. Прямі сонячні промені знезаражують вірус протягом 50 - 55 год., температура + 56° C - протягом 3 год., + 60° C - протягом 30 хв., + 65 - + 70° C - протягом 2 - 5 хв.

На інфікованому пір'ї вірус зберігає патогенність 8 - 20 днів, у крові та ексудаті в запаяних ампулах у ліофілізованому вигляді - понад 2 роки.

До грипу сприйнятлива домашня, синантропна та дика перелітна птиця.

Джерелом інфекції є хвора і перехворіла птиця, а також водоплавна птиця без клінічних ознак захворювання. Дикі качки, крячки, лебеді, чайки та інші види перелітної птиці, чутливі до вірусу грипу птиці, є переносниками інфекції та природним резервуаром інфекції.

Факторами передачі збудника є інфікована обмінна тара, корми, інкубаційні яйця, тушки, пір'я. Механічними переносниками можуть бути обслуговуючий персонал, комахи, пухоїди, синантропні птахи, дика перелітна птиця, гризуни. Проте інфікування птиці відбувається в основному повітряно-крапельним шляхом.

Вірус виділяється у навколишнє середовище зі слиною, носовим секретом і послідом. Вірусоносійство у птиці, яка перехворіла, триває 2 - 3 місяці та більше.

Інкубаційний період у птиці триває 1 - 7 днів. В окремих випадках - від декількох годин до 7 діб і більше.

Клінічні ознаки грипу птиці є мінливими і залежать від вірулентності вірусу, виду птиці, віку, статі, супутніх хвороб і навколишнього середовища тощо.

Клінічні ознаки у курей різноманітні: від слабовиражених до гострого перебігу, з високою смертністю без проявів будь-яких симптомів або з мінімальними ознаками депресії; відсутність апетиту, раптова загибель великої кількості птиці у стаді; хвора птиця сидить або стоїть у напівкоматозному стані з опущеною головою. При цьому загибель птиці досягає 80 - 100 %. Кури, інфіковані вірусом пташиного грипу, несуть яйця без шкаралупи і з часом припиняють яйцекладку. Хвороба супроводжується депресією, втратою чутливості, сльозотечею, набряками в ділянці голови і шиї, ціанотичністю слизових оболонок, гребінця та сережок, водянистим проносом, рідше - симптомами ураження органів дихання.

У бройлерів клінічні ознаки високопатогенного грипу менше виражені, ніж у інших видів птиці, і характеризуються пригніченням, сонливістю, відсутністю апетиту та підвищеною летальністю. Також спостерігаються набряки голови та шиї, ознаки ураження нервової системи, зокрема викривлення шиї та атаксія.

Клінічні ознаки грипу індиків залежать від патогенності збудника, віку птиці та інфікування збудниками інших хвороб. При зараженні високопатогенними штамами грипу відмічається раптова загибель птиці, знижується або припиняється яйцекладка, з'являються бронхіальні хрипи і крепітація в легенях, глухий, болючий кашель, синусити, набряки голови, депресія, діарея. Смертність досягає 80 - 90 %.

Низькопатогенні віруси грипу викликають зниження або припинення яйценосності, катар верхніх дихальних шляхів, синусит та зростаючу загибель птиці.

У каченят, хворих на грип, спостерігаються слабкість, пригнічення, сльозотеча, часткова або повна відмова від корму, приступи судом, після яких каченята гинуть. Часто настають паралічі шиї, кінцівок, крил. Загибель каченят досягає 50 %. Дорослі качки хворіють без видимих клінічних ознак.

У гусей, заражених вірусами пташиного грипу, спостерігаються відсутність апетиту, ознаки депресії, пронос, набряк очних пазух. У гусенят проявляються ознаки ураження нервової системи.

У фазанів, перепілок і цесарок хвороба може перебігати з ознаками ураження дихальної системи і шлунково-кишкового тракту.

При захворюванні молодняку страусів смертність може досягати 60 %. Хвороба проявляється симптомами, які називаються південно-африканськими фермерами як "хвороба зеленої сечі". Страуси старше 14-місячного віку хворіють грипом відносно легко, при максимальній загибелі 10 %, при цьому загибель провокується супутніми факторами, такими, як порушення умов утримання, стресами та ускладненнями вторинною бактеріальною мікрофлорою.

Екзотична птиця, яка утримується у зоопарках, при зараженні вірусами грипу хворіє з ознаками катарального запалення верхніх дихальних шляхів. Частіше хвороба зустрічається серед молодняку до 30-денного віку, але можливе захворювання і дорослої птиці. У зоопарках грип птиці уражає 90 % водоплавної птиці.

У дикої птиці грип протікає у вигляді епізоотії чи ензоотії. В окремих випадках хвороба характеризується коротким інкубаційним періодом, проте здебільшого має ензоотичний спалах і проявляється депресією, втратою апетиту, ураженням органів дихання і травлення, набряком та опуханням голови, ціанотичністю гребеня та сережок; смертність коливається у межах 5 - 10 %, може досягати 100 %; через 2 - 3 тижні птиця може видужати, але залишається вірусоносієм.

При патолого-анатомічному розтині хворих на грип курей спостерігають множинні крапчасті крововиливи на оболонках серця, серозній та підслизовій оболонках м'язового і залозистого шлунків, серозній оболонці кишечника, м'язах грудної кістки, паренхіматозних органах, яйцепроводах і яєчниках. При ураженні дихальних шляхів спостерігають риніт, синусит, аеросакуліт, пінисту рідину в трахеї, бронхах, набряк легень, вогнищеву серозно-катаральну пневмонію.

У курчат, які загинули, спостерігають синці в м'язах, катаральну пневмонію. У трупах курей можливі фібринозні нашарування у повітроносних міхурах, збільшення печінки, селезінки, іноді крапчасті крововиливи в залозистому шлунку. Відмічають геморагічне запалення 12-палої кишки, катарально-геморагічне запалення слизової оболонки тонкого та товстого кишечників. У трахеї та легенях збирається піниста рідина, у деяких випадках - катаральна пневмонія, жирова дистрофія печінки, серця, нирок, оваріїти.

При патолого-анатомічному розтині трупів індиків, що загинули від грипу, спостерігають кон'юнктивіт, риніт, синусит, трахеїт, аеросакуліт, пневмонію, катарально-геморагічний ентерит, нефрит.

Трупи качок виснажені. Зовні носові отвори заклеєні засохлим ексудатом. Слизова оболонка носа гіперемована, вкрита слизом, носові ходи та підочні синуси заповнені сіро-жовтою фібринозною масою. Серцева сорочка розтягнута ексудатом, зовні вкрита фібрином. Печінка збільшена та вкрита фібрином. При гострому перебігу хвороби патологічні зміни спостерігають у носових та очних синусах.



до верху