22 листопада Україна відзначила День пам’яті жертв голодоморів. Голодомори, які торкнулися наших співвітчизників, увійшли до історії людства, як національна катастрофа, нагадавши, що, за оцінками дослідників, їх жертвами стали від семи до десяти мільйонів людей, третина з яких – діти. Особливо страшним став Голодомор 1932–1933 років, запроваджений сталінським тоталітарним режимом. Від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше, ніж за роки Першої світової та громадянської воєн.
Вимирали сім’ями, кутками, вулицями, цілими селами. Виснажені люди падали під тинами. Селами їздили підводи, збирали померлих і ховали у братських могилах. Немає в Україні села, де б не знали про той страшний голод. Нехай же ніколи не доведеться нам пережити подібне!
Можна замести сліди злочину, можна засекретити на роки архівні документи, можна переписати історію, а чи можна знищити народну пам’ять? Ні. З правдою нічого не вдієш.
Мільйони померлих голодною смертю, висланих і розчавлених більшовицькою владою, дивляться з минулого в сьогодення: „ Будьте пильними! Пам’ятайте про наші гіркі уроки!”
В Доманівці цього дня сотні людей, серед них багато молоді, пройшли свічковою ходою до пам’ятного знака жертвам Голодомору. Тут вони хвилиною мовчання вшанували пам’ять мільйонів невинно убієнних в Україні у 1932 – 1933 роках та поклали запалені свічі до підніжжя монумента.
Не забудемо, не зрадимо, не простимо!