2018-04-13 11:55:00

Шановні панове Прем'єр-міністри!

Шановні і дорогі іноземні гості!

Шановні пані та панове,

Для мене велика приємність і велика честь відкрити 11-ий Київський Безпековий Форум.

Дякую всім друзям України за те, що сьогодні ви з нами в цій залі. Бо бути разом у цей непростий для України – я сприймаю вашу присутність тут як прояв підтримки України та прояв солідарності з Україною.

Дякую Вам, Арсенію, та усій команді за цю важливу ініціативу.

Цей форум є визнаною у світі українською платформою для обговорення широкого спектру актуальних глобальних і регіональних безпекових питань.

Цього року він відбувається в особливо тривожний час. Світ стоїть на порозі прийняття ключовими гравцями глобальної політики дуже доленосних рішень, які мали б повернути відчуття реальності декому, хто хто це відчуття реальності втратив.

Ми з вами звичайно ж не зможемо оминути увагою під час наших дискусій драматичні події навколо Сирії, які розгортаються практично зараз на наших очах в режимі реального часу.

Всі ми сподіваємося, що вдасться уникнути найгіршого сценарію. Але водночас ми з вами розуміємо, що терпіння цивілізованого світу не є безмежним і всі, хто стоїть за злочинами проти людяності у цій багатостраждальній країні, нарешті мають понести відповідальність.

І  хто стоїть за цим – весь світ, включаючи нас з вами, дуже добре знає.

Росія не просто продовжує глумитися з міжнародного права, загальноприйнятих принципів міжнародних відносин, демократичних цінностей, не поважаючи навіть Божих заповідей в ці святкові Великодні дні. Росія підбурює, спрямовує і скеровує такий собі міжнародний клуб диктаторів, який, як клуб божевільних самогубців, вирішив кинути виклик всьому цивілізованому світу.

І якщо раніше дехто волів сприймати поведінку Кремля просто як пустощі розбещеного підлітка, то зараз нарешті настав час ставитися до цієї поведінки як до серйозних злочинів, які вимагають рішучої широкої і добре скоординованої реакції.

Ми зараз можемо констатувати, що світ опинилися на краю надзвичайно небезпечної прірви. І наша з вами доля світу залежить від того, наскільки адекватними ситуації будуть наші дії.

Саме цьому ми присвятили чимало уваги під час зустрічі з Канцлером Ангелою Меркель у Берліні, що відбулася позавчора.

І саме про це я вчора говорив з Прем'єр-міністром Великої Британії

Терезою Мей. І ця тема згодом, безумовно, буде на порядку денному зустрічі в німецькому Аахені.

Дорогі друзі,

Я хотів би процитувати слова відомого політика.

«Давайте не обманюватися – сьогодні ми у розпалі холодної війни. Наших ворогів можна знайти за кордоном та вдома. Давайте ніколи не забувати цього: наша невпевненість – це сутність їхнього успіху» .

Це сказав не Черчіль, коли оголошував факт «холодної війни». Це сказав Бернард Барух, відомий американський політичний діяч середини 20-го століття.

Ці слова були виголошені понад 70 років тому, але як не дивно, вони стосуються і дня сьогоднішнього.

Бернард Барух першим наважився сформулювати це офіційно і відкрив очі цивілізованому світу на те, що ніхто не готовий був прийняти як реальність очевидний факт – холодну війну.

Сьогодні часто доводиться читати пророцтва експертів про те, що ми нібито стоїмо на порозі нової холодної війни.

Хотів би вас розчарувати. Вона уже триває. І досить давно. Холодна війна в її гібридній редакції Кремлівського приготування.

Ця війна вже перетнула наш з вами поріг, ця війна увійшла до наших домівок – у наше життя, у наші мережі, у наші електронні скриньки.

Нам треба об’єднатися для того, щоб ефективно протидіяти і захистити державу в цій війні. І доповідь Цукерберга (Марк Цукерберг, засновник соціальної мережі Facebook – ред.) в американському Конгресі є яскравим тому підтвердженням.

Якщо ми будемо невпевненими, то наша невпевненість буде продовжувати живити апетити наших ворогів. Немає жодного сумніву – ми маємо пробудитися і протистояти цьому злу.

Минуло чотири роки з того часу як Росія розпочала агресію проти України.

За ці чотири роки світ став свідком небачених досі і незбагненних для нормальної людини злочинів Кремля – і на Донбасі, і в незаконно анексованому Криму проти кримських татар і проти українців.

Проте і через чотири роки багато хто продовжує заспокоювати себе, стверджуючи, що ця боротьба – це не є його боротьба.

Дозвольте мені сказати, що це є абсолютно не так. Ще чотири роки тому більшість, можна сказати абсолютно усі боялися навіть вимовити слова «російська агресія». Я з цим зіштовхнуся на багатьох міжнародних конференціях і форумах. Сором’язливо називали це «конфлікт на Сході», або «внутрішній конфлікт».

Нарешті сьогодні усі збагнули і зрозуміли – це не так!

Ця боротьба стосується нас усіх!

Це боротьба всіх тих, хто хоче жити в світі, що ґрунтується на правилах і цінностях.

Це боротьба для всіх, хто не вважає, що війна є одним із способів діалогу.

Ми щойно зустрічалися з Прем’єр-міністром Литви, який розповів вражаючі факти своєї зустрічі в Авдіївці з українськими солдатами та місцевими мешканцями, як це важко уявити всередині Європи в ХХІ столітті. 

Наша спільна позиція, що такий підхід, який демонструє Росія є абсолютно чужим для цивілізованого світу.

Але, на жаль, проблема в тому, що такий підхід продовжують сповідувати кремлівські стратеги.

В Москві не збираються приховувати, що хочуть перемогти в розв’язаній нею війні, і при цьому не будуть себе обмежувати ані методами, ані засобами.

І черговим підтвердженням цьому є хімічна атака у Солсбері, яка стала для багатьох холодним душем.

Вперше за багато десятиліть Росія цинічно і показово застосувала хімічну зброю в країні Західної Європи.

Так само цинічно і показово вона бреше про це з найвищих трибун міжнародних організацій. Так само як і брехали, ховаючись за гаслом «их там нет» під час російської військової агресії та присутності солдатів та офіцерів російської регулярної армії на Сході моєї держави.

Можливо російська брехня комусь відкрила очі і когось здивувала, але точно не нас. За останні чотири роки ми вже звикли до цього – якщо до цього взагалі можна звикнути.

Я закликаю вас – давайте не обманюватися Кремлем та його отруйною пропагандою.

Тривалий час Кремль підживлював маргінальні, радикальні сили, навіть тих, хто називає себе патріотичними силами всередині України і за її межами, політиків-євроскептиків та популістів всіх мастей. 

Він культивував альтернативний порядок денний з альтернативними цінностями для Європи під час кожної виборчої кампанії в кожній європейський країні.

Він відривав частини суверенних націй, як він намагається робити в Україні, Грузії, Молдові, щоб скомпрометувати і контролювати нашу незалежність та вибір, який ми робимо і вже зробили вибір повернення українців до родини європейських народів.

Кремль вибудовував мережу впливу всередині наших країн та суспільств, які були готові активуватися у необхідний момент та створити вікно можливостей для Росії. 

Але хочу наголосити, що попри спроби Росії втручання у вибори по всьому світу, приклади Сполучених Штатів, Німеччини, Франції, Нідерландів та багатьох інших європейських країн продемонстрували, що російський вплив при ефективній роботі має свої межі. Там перемогли європейські цінності.

Це також показало, що кремлівські мережі впливу – це, по суті, картковий будинок, який швидко розвалиться, якщо зустрінеться із скоординованою і потужною відповіддю.

Я переконаний, що «Ахіллесовою п’ятою» Росії є саме її агресія проти України. Ні Кремль, ні Путін, безумовно, не очікували такого результату. Шлях до перемоги в цій війні проти московського агресора безумовно пролягає через нашу перемогу в Україні.

Дорогі друзі,

Що ж нам з вами потрібно для цієї перемоги?

Перш за все, це наша єдність та солідарність.

Будучи єдиними, ми з вами залишаємося сильними.

Це було підтверджено політикою невизнання незаконної анексії Криму в світі.

Це було доведено нашим узгодженим підходом щодо ретельного і незалежного розслідування трагедії МН-17 – терористичної атаки, яку здійснила РФ і керовані нею бойовики.

Нарешті, це було продемонстровано нашою солідарною відповіддю на спробу отруєння Скрипаля в Солсбері. Цієї відповіді Кремль, безумовно, ніколи не очікував.

По-друге – непорушний та об’єднаний трансатлантичний фронт санкцій.

Я надзвичайно вітаю потужний та рішучий крок Сполучених Штатів проти кремлівської верхівки та його оточення.

Лише за декілька днів Кремлівське оточення втратило десятки мільярдів, і ціна продовжує зростати кожного дня. Чому це так важливо? Бо ці гроші ніколи не будуть витрачені на смертоносні ракети, кулі чи навіть на отруйну російську пропаганду проти цивілізованого світу. Не лише проти України.

Але щоб змінити поведінку Росії, ми маємо забезпечити максимальний ефект від санкцій. Це, можливо, лише тоді, коли і Європейський Союз наслідує приклад США і синхронізує з ними свої санкції, особливо у фінансовій сфері.

Що стосується України, то я вже звернувся до відповідних відомств, до Уряду, щоб були внесені пропозиції, а Рада національної безпеки та оборони підготувала відповідний пакет обмежувальних заходів.

По-третє - допомога у наданні оборонної летальної зброї Україні.

Я вдячний США, Канаді, Великій Британії, Литві та іншим країнам за лідерство у цьому питанні. До нас ще навіть не надійшла зброя, а російські танкісти відмовляються виводити свої танки, почувши, що ця зброя може бути у нас на озброєнні. І ця летальна зброя рятує життя українських воїнів та цивільних. Це надзвичайно важливо.

Ваша допомога - це потужний стримуючий фактор для Росії. Впевнений, що вона має бути розширена.

По-четверте – це збереження логіки Мінського процесу.

Хоча Росія і виступає стороною цих домовленостей, вона постійно чинить опір цьому процесу. І пояснення є дуже просте: коли я вів переговори про мінський план, я стовідсотково мав на увазі план встановлення миру.

Натомість, російська сторона не хоче миру і ніколи не вірила в нього, не вірила в те, що Мінськ зможе спрацювати. І дуже важливо для всіх зрозуміти, що шлях до імплементації Мінських домовленостей зараз пролягає через розгортання справжньої повноцінної миротворчої операції ООН відповідно до рішення Ради безпеки ООН розгортання на окупованому Донбасі.

Ця миротворча місія має охопити безумовно всю окуповану територію, включаючи тимчасово неконтрольовану ділянку українсько-російського кордону.

Я не маю жодного сумніву, що щойно ми встановимо контроль над кордоном, мир негайно повернеться на цю землю за лічені тижні. І саме цього боїться Росія.

По-п’яте – це зміцнення стійкості проти російських гібридних загроз.

Ми повинні переосмислити наші підходи до гібридної безпеки, до фейкових новин і пропаганди.

Це ті сфери, в яких російський потенціал є надзвичайно значним, набагато більшим ніж в Україні Сполучених Штатах Америки, у Канаді, Франції, Німеччині.

Ще раз хотів би сказати, що свідчення Марка Цукерберга в Конгресі США виявили наскільки вразливими є наші суспільства перед обличчям тривалого потоку фейкових новин, які ще й підсилюються соціальними платформами.

Наголошую, що цифрова ера вимагає від нас взяти на озброєння нові і ефективні законодавчі запобіжники заради захисту досягнень вільного вибору наших суспільств, водночас забезпечивши делікатний баланс між демократичними свободами та вимогами кібербезпеки.

Недарма навіть у таких розвинутих демократіях, як Німеччина і Франція, або впроваджено, або зараз впроваджують зміни до законодавства такого типу.

Це маємо зробити й ми.

Аналогічний рецепт світ має запропонувати для протидії російському втручанню у будь-які вибори. В тому числі, російському втручанню в українські вибори.

У найближчі два роки у західних країнах відбудеться близько двадцяти виборчих кампаній.

Наприклад, вибори до Європейського Парламенту, які матимуть вплив на майбутній склад Європейської Комісії.

Або президентські та парламентські вибори в Молдові, Литві, в Україні.

Тому очевидною є потреба у виробленні механізму взаємодії з метою забезпечення доброчесності виборів, запобігання сторонньому втручанню та захисту вільного демократичного вибору.

По-шосте – зараз є час для стратегічних рішень щодо визначення східноєвропейських кордонів Європейського Союзу та НАТО.

Наголошую, що кращої нагоди не буде.

Україна, Молдова та Грузія належать до Західного альянсу, та мають бути його частиною.

Це є наш порядок денний до наступних зустрічей вищого рівня на рівні НАТО та ЄС.

І щодо НАТО – ми будемо наполягати на Програмі посилених можливостей для України та Плані дій щодо членства.

Щодо ЄС – ми будемо поступово просувати всеохоплюючу секторальну інтеграцію паралельно з Угодою про асоціацію. Я маю на увазі Єдиний цифровий ринок, я маю на увазі Енергетичний союз, я маю на увазі асоціацію з Шенгенською зоною, так зване Східне партнерство +, нові амбіційні цілі і завдання для тих країн, включаючи Україну, Молдову і Грузію, які визначили свій шлях. Не просто керівництво, а народ визначив цей шлях і демонструє дуже потужну підтримку цього вектору.

Хотів би окремо подякувати нашим литовським друзям за вчасну ініціативу щодо Плану Маршала для України. Тримайтеся. Нехай вас ніхто не зіб’є, ми з вами, ми вистоїмо, ми переможемо.

І останнє last but not least– «no business as usual» з Росією.

Саме час для переосмислення юридичних засад наших відносин з Москвою.

Першим кроком на цьому шляху стало нещодавнє прийняття Верховною Радою, підтримка моєї ініціативи, Закону про реінтеграцію Донбасу. Надзвичайно важливий Закон – в ньому на законодавчому рівні підтверджено факт вчинення Російською Федерацією збройної агресії проти України та суверенне право України на самооборону відповідно до статті 51 Статуту ООН.

Незважаючи на всі наші зусилля, як і зусилля міжнародного співтовариства, агресія Росії проти України триває й досі, триває і зараз. І Україна платить найбільшу ціну – життя своїх героїв, вбиті і поранені українські солдати, офіцери та цивільні.

В цих умовах наступним кроком буде внесення мною до українського Парламенту проекту Закону про негайне одностороннє припинення дії окремих положень Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Росією у частині, в якій дія цього Договору не сумісна з національними інтересами держави та реалізацією нашого українського права на самооборону.

Хочу наголосити, що така можливість дається нам міжнародним правом.

Вже ніхто не сперечається з тим, що через відмову Кремля припинити агресію проти України окремі статті базового договору з Росією стали одіозними анахронізмами. Йдеться, зокрема, про статті щодо стратегічного партнерства між Україною та РФ або про положення про двосторонню співпрацю в сфері військово та військово-технічного співробітництва, або співпраця з РФ для забезпечення державної безпеки України. Але чому – я хочу звернути вашу увагу – не можна скасовувати цей договір і ми лише призупиняємо дію окремих статей? Бо є важливими для України положення, в яких сторони, я цитую, «поважають територіальну цілісність одна одної, сторони підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів». Хочу підкреслити, що відповідно до норм міжнародного права ці положення договору залишаються чинними, незалежно від майбутнього анулювання Радою його окремих положень.

З огляду на те, що Україна ніколи не була і не є зараз членом СНД та відмову цієї структури, СНД, засудити російську агресію просив би, щоб ми спільно з Урядом підготували пропозиції щодо офіційного припинення нашої участі у статутних органах СНД. Рівно як й остаточного закриття українського представництва при відповідних інституціях у Мінську. Водночас, має бути інвентаризована вся договірно-правова база, укладена Україною в рамках СНД, на предмет відповідності національним інтересам держави.

Користуючись нагодою, закликаю і наших іноземних партнерів переглянути договірні зобов’язання з РФ, передусім на предмет чутливих сфер співпраці.

Дорогі друзі,

Ми наблизилися до критичного моменту і здатні забезпечити дуже потужну мотивацію РФ до миру.

Наша спільна і жорстка позиція щодо Росії вже приносить результати.

Якщо ми і далі триматимемо цю лінію – ми повернемо і Донбас, і Крим, і при цьому збережемо життя українських військовослужбовців.

Якщо ми і далі триматимемося цих підходів – ми забезпечимо довготривалий мир та стабільність в Європі.

Якщо ми вистоїмо – ми вбережемо світ від кремлівської гібридної війни, яка, на жаль, будь-якого моменту може перетворитися на гарячу війну. Бо я хочу вам сказати, що на Сході України немає ніякого замороженого конфлікту. У нас є військова агресія РФ проти суверенної, вільної і незалежної держави України, де Україна боронить не лише свою територіальну цілісність і свій суверенітет, вона боронить свободу і демократію всієї Європи і всього світу.

Дякую вам за підтримку, за  вашу увагу.

Слава Україні!