День пам’яті загиблих захисників віднині щороку відзначатиметься 29 серпня

На підтримку ініціатив громадськості та з метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу у суспільстві Указом Президента України встановлено пам’ятну дату, яка вдруге відзначається 29 серпня - День пам'яті  захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Відзначення Дня пам’яті захисників України 29 серпня обрано не випадково, бо саме в цей день у 2014 році, в ході російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових, та загинула найбільша кількість українських воїнів. Ті трагічні події розгорталися на сході України на полях соняшників, які вже поспіли. І саме під цими соняхами сотні захисників України в боротьбі з ворогом поклали своє життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. Саме тому ця квітка стала символом Дня пам’яті захисників України. Адже Україна для кожного із загиблих воїнів це є сонце в його душі, яке зігрівало і надихало захищати свій дім.

Згадаймо наших  земляків-героїв, які загинули, захищаючи рідну матір, тебе, мене, Україну…

Матвієнко Андрій - проживав у Кузнецовому, після закінчення місцевої школи та навчання в інституті працював в відділенні Приватбанку у Кропивницькому. Разом з дружиною виховував маленьку доньку. У першу хвилю мобілізації добровольцем став на захист рідної землі. Загинув 7 серпня 2014 року біля пункту пропуску «Успенка». Ціною власного життя Андрій допоміг врятувати близько 30 українських військових.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню – посмертно. Нагороду отримала донька Андрія. Світлину маленької синьоокої Олександри з нагородою батька переглянули сотні тисяч громадян, вона символом патріотизму і незламності духу української нації. Відкриті меморіальні дошки у Кропивницькому та Кузнецовому. Рідна Кузнецівська школа носить ім’я Героя АТО Андрія Матвієнка.

25 січня 2015 року Доманівку сколихнула страшна звістка – загинув 20-річний Сашко Ливадар - біля села Мар’їнка. Один вибух забрав життя двох побратимів. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню – посмертно. У Доманівській ЗОШ І-ІІІ ст. №2, в якій навчався Олександр, відкрито меморіальну дошку. На його честь названа одна із центральних вулиць Доманівки.

Він встиг прожити лише 23 роки, але захищаючи свободу і незалежність своєї Батьківщини, віддав найцінніше, що мав – своє молоде життя. - Кучмій Іван з села Богданівки загинув 14 червня 2015 року біля села Мар’їнки… Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню – посмертно. У Богданівській ЗОШ І-ІІІ ст. та Южноукраїнському училищі, де навчався Іван, встановлені меморіальні дошки на честь героя.

Усатенко Іван – житель Доманівки. Матрос-навідник 501 окремого батальйону морської піхоти. Трагічно загинув 25 січня 2016 року в районі с. Виноградне під Маріуполем.

Кушнір Олександр - з Козубівки, мобілізований до лав Збройних Сил України у лютому 2015 року. Воював у складі 72-й окремої гвардійської механізованої Червоноградсько-Київській бригади. Загинув 15 лютого 2016 року під час обстрілу з гранатомету поблизу селища Новотроїцьке Волноваського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню – посмертно. У Козубівській ЗОШ І-ІІІ ст. встановлено меморіальну дошку на честь героя.

26 березня 2016 року жителі Доманівщини із глибокою скорботою та болем у серці попрощалась із померлим воїном-земляком, жителем села Козубівка Єдиним Олександром Вікторовичем. Молодший сержант Єдин служив у Одеському полку зв’язку Збройних Сил України за контрактом. Помер 24 березня 2016 року під час служби біля адміністративного кордону з тимчасово окупованою автономною республікою Крим.

І знову Мар’їнка… 30 серпня 2017 року у бою з ворожо-диверсійною групою загинув воїн Української Добровольчої армії Левицький Геннадій – друг «Зона». Родом з села Мар’ївка. У Богданівській ЗОШ І-ІІІ ст, де навчався Геннадій, встановлено меморіальну дошку на честь героя.

Після закінчення Доманівського НВК Віктор Зельманович працював на підприємстві "Нібулон". У 2016 році пішов добровольцем захищати Україну. Влітку 2017 отримав поранення під Мар’їнкою та в жовтні повернувся на передову. Воював у складі Української Добровольчої армії.

25 річний  Зельманович Віктор загинув 10 грудня 2017 року під час виконання бойового завдання поблизу містечка Мар’їнка Донецької області. Друг «Зеля» назавжди запам’ятався побратимам як надійний товариш, справжній патріот. За мужність, відвагу, патріотизм, особистий внесок у захисті рідного краю нагороджений відзнакою Миколаївської обласної ради «За заслуги перед Миколаївщиною» І ступеня (посмертно).

Всі герої –земляки занесені до Книги пам’яті полеглих за Україну.

Ми схиляємо голови у вдячності перед тими, хто тримав небо над нашою Батьківщиною, даючи нам можливість у цей час вчитися, працювати, відпочивати… 29 серпня –день, коли кожен українець може подякувати загиблим захисникам та виявити пошану, вдягнувши символічний сонях пам’яті та схиливши голову під час хвилини мовчання. Це найменше, чим ми можемо віддячити загиблим захисникам за мир у наших домівках та захист. Адже герої живі, поки жива пам'ять про них.

Закликаємо жителів Доманівщини у цей день доповнити одяг соняхом – символом пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, і тим самим продемонструвати свою шану та повагу, підтримати Всеукраїнську акцію пам’яті «Сонях».

Сонях пам'яті – це не просто символ історичної мужності українських воїнів, це символ життя України!