УРОЧИСТЕ ПОХОВАННЯ ОСТАНКІВ ЧЕРВОНОАРМІЙЦЯ М.С. ДАНИЛЕНКА

Велика Вітчизняна війна… Жорстоким випробуванням вона стала для всіх народів. Наша рідна українська земля однією з перших пізнала всі її жахи. Та війна прокотилась довгим смерчем, опаливши кожну сім'ю та оселю, кожне життя. Спопеляючою блискавицею вона пронизала людські серця і душі. Її гірка правда ніколи не полишить нас. Через довгі роки війна і досі перед очима багатьох наших співвітчизників. Для фронтовиків – вона у спогадах, ранах і нагородах, які і донині знаходять своїх героїв. Для вдів, матерів і дітей, усіх тих, хто не дочекався своїх рідних з фронтів, вона – у глибокій скорботі… А тому священний обов'язок кожного із нас сьогодні – жити і пам'ятати свою історію. Ніхто і ніщо не має бути забутим.

І дуже символічним є те, що саме 22 червня, в день 72-ї річниці з дня початку Великої Вітчизняної війни, з далекого солдатського походу ціною життя, безсмертя і дорогою в 73 роки на рідну землю повернувся солдат-червоноармієць Микола Семенович Даниленко. Повернувся не сам, а з бойовим товаришем, ім'я якого так і залишилось невідомим. Вони повернулись переможцями. Дев'ятнадцятирічним юнаком із села Веселе тодішнього Мостівського району в 1940 році Микола Семенович був призваний до лав Червоної Армії. Загинув наш земляк в липні 1941 року під Смоленськом. Це все, що про нього відомо. Пішов у небуття юнак, солдат, воїн, ім'я якого викарбуване на меморіальній дошці односельців, які не повернулися з війни.

І ось через 72 роки, завдяки копіткій роботі Смоленського пошукового загону, підтримці Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій і громадського пошукового загону «Вітчизна» з м. Миколаєва, стало можливим виконати благородну і почесну справу – перепоховати останки воїна-земляка Миколи Семеновича Даниленка та невідомого солдата, який загинув разом з ним.

Минулої суботи село Мостове приймало численних гостей не лише з усього району, а й з області.

Після панахиди за загиблим солдатом, проведеної в храмі Святого Миколая його настоятелем отцем Миколаєм, траурна процесія рухається до братської могили воїнів-визволителів, де відбувся мітинг з нагоди перепоховання загиблого бійця-земляка.

– Нинішні й наступні покоління мають завжди пам’ятати тих, хто в роки Великої Вітчизняної війни у жорстокому двобої з фашистським агресором відстояв честь, свободу і незалежність рідної Вітчизни – сказав, виступаючи на мітингу, голова Доманівської районної державної адміністрації Т.Л.Кушнір. – Це їм ми завдячуємо можливістю жити сьогодні під мирним небом, ростити хліб, виховувати дітей. Доземний їм за це уклін!

Хвилиною мовчання вшанували присутні пам’ять про полеглих героїв-фронтовиків.

– Матір Миколи Даниленка – Пелагея Григорівна, отримавши повідомлення про те, що він пропав безвісти, все ще сподівалася на його повернення – сказала Мостівський сільський голова С.Г.Пастушенко. – Не хотіло вірити материнське серце у загибель сина. Писала у всі інстанції. Усі сльози виплакала. На жаль, не дочекалась. Але з рідних солдата-героя залишився його брат Анатолій Михайлович Чумак. І сьогодні він схиляє голову перед прахом рідної людини.

Світлана Георгіївна вручила Подяку голові громадського пошукового загону «Вітчизна» Миколаївської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури М.В.Бушуєву за активну пошукову роботу. Той, у свою чергу передав сільському голові знайдені речі червоноармійця М.С.Даниленка солдатський медальйон, штик-ніж, протигаз, флягу.

На траурному мітингу також виступили голова Доманівської районної ради В.Ф.Базаренко, голова Миколаївської обласної організації ветеранів України М.А.Шинкарьов, які висловили вдячність пошуковцям, завдяки активній, невтомній роботі яких все менше залишається невідомих солдатів минулої війни. Ніхто не забутий і ніщо не забуто!

У виконанні самодіяльних аматорів сцени прозвучали пісні, вірші, було продемонстровано художню композицію на воєнну тематику.

Доманівський районний військовий комісар Ю.А.Кучер дає команду на поховання. Під траурну мелодію духового оркестру труну з прахом полеглого воїна-земляка М.С.Даниленка опускають в могилу. Лунають залпи салюту.

Схиляючи голови перед світлою пам’яттю всіх наших воїнів, що віддали своє життя в роки Великої Вітчизняної війни, увійшовши в безсмертя, учасники траурного мітингу покладають квіти до підніжжя солдатського обеліска.