З ФРУНЗЕНСЬКОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

Тато повернеться...

  23 роки незалежнаУкраїна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90 - ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще  два роки тому ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних з війною, тепер же мільйони людей так чи інакше опалило полум’я військових дій. Не оминуло воно і мою родину,бо серед  учасників АТО і мій тато -- Середенко Олег Євгенійович.

Я знаю, чом в неньки

Заплакані очі,

Чому моя мама сумна.

Це тато  у квітні

Пішов у солдати,

А мама зосталась одна.

  Народився він 31 січня 1974 року в с.Фрунзе. Закінчив 11 класів Фрунзенської школи. В 1996 році призваний до лав Збройних Сил України. Службу проходив в Криму, на військовому судні(моряк).

  У квітні 2015 року мого тата мобілізували. Короткий період підготовки на полігоні Широкий Лан. А далі -- зона АТО, с.Майорське Донецької області.  Військовослужбовець 42-го окремого мотопіхотного батальйону, на даний час командир відділення. Брав участь у бойових діях за Зайцеве, Майорське, Авдіївку. Нагороджений медаллю «За визволення Донбасу».

  11 січня 2016 року тата відпустили у тижневу відпустку. Саме в цей день ворожий снайпер вбив його товариша.

Про що солдат не в змозі розказати?

Про гіркий біль, не тіла, а душі,

Про те, що юні, молоді солдати

Зі смертю ходять по одній межі.

Про сум за домом, за блакитним небом,

Про рани серця, що на все життя.

А просить він за мир -- його лиш треба,

І світлого нам треба майбуття,

Про рідну землю -- де немає крові,

Про музику дзвінкого джерела,

Про щире серце, сповнене любові,

Що всіх нас повертає до життя.

  Радість зустрічі перепліталась з тяжкими спогадами про складні умови перебування на передовій, де до ворога лише 200 метрів, по декілька днів без їжі і води. Життя в окопах. Сплять на тапчанах, збитих з дощок. Коли йшли дощі, окопи затоплювало, доводилося касками вичерпувати воду. Готують самі. Дуже допомагають волонтери з Дніпродзержинська, Києва. Львова. Отримав посилку від Доманівського волонтерського центру, за що щиро вдячний. Дуже тоді відчуваєш підтримку земляків.

  Після відпустки він знову повернувся в зону бойових дій, в с. Майорське, до своїх бойових побратимів. Війна, на жаль, ще не закінчилася, Вітчизну потрібно захищати.

Довго тягнуться чекання місяці.
І думки лише до нього линуть...
Саме нині, в ці тривожні дні,

Тато захищає Батьківщину.
Він із тими, хто іде у бій,
Знає, як чекає вся родина.
Тато повернеться назавжди,
Й ворога здолає Україна.

Валерія СЕРЕДЕНКО.

Учениця 9 класу Фрунзенської  загальноосвітньої школи I-II ступенів.